Модель Roden Німецький винищувач Albatros D.III

Альбатрос D.III — німецький винищувач-біплан, який використовувався в Першій світовій війні, один з найуспішніших винищувачів війни. , ухваленої на озброєння під позначенням D.II. Згодом аеродинаміку D.II дещо покращили, змінивши радіатор двигуна. На озброєння армії Австро-Угорщини надійшло 20 літаків D.II Series 53, зібраних фірмою "Oeffag". Ці літаки оснащувалися двигунами Austro-Daimler потужністю 185 к.с. та були озброєні двома 8-мм кулеметами Schwarzlose. Усього побудовано 275 примірників D.II. Заміна винищувачів DI та D.II більш досконалими D.III почалася у січні 1917 року. У тому ж місяці чисельність D.II на фронті досягла свого піку – 214 апаратів, але вже до листопада літаки DI та D.II практично зникли з підрозділів першої лінії.

Технічні характеристики:

• Країна виробника: Україна.
• Масштаб: 1:32
• Рівень складності: Початковий
• Довжина моделі, мм: 229
• Розмах крила, мм: 282

У комплект набору входить:

• 7 рамок із деталями
• декаль (наклейка)
• схема для фарбування моделі
• докладна інструкція російською та англійською мовами

До 1918 року уцілілі літаки цього типу використовувалися лише підготовки льотчиків-винищувачів. Завдяки досить потужному мотору і гарній аеродинаміці літак мав видатні льотні дані і відразу завоював популярність серед пілотів. Проте бойова служба D.II тривала недовго. Вони застосовувалися на західному та східному фронтах до весни 1917 р., коли були поступово замінені удосконаленим "Альбатросом" D.III. Декілька машин передано Туреччині.

Після закінчення Першої світової війни будівництво військових літаків Німеччиною було заборонено, тому немає нічого дивного в тому, що фірма "Albatros" ввела нову систему позначень для літаків L-серії з метою приховування робіт з військових літаків. Конструкція. Літак "Альбатрос D.II" був одномісним дерев'яним біпланом. Фюзеляж складався з чотирьох ялинових лонжеронів, поєднаних 14 фанерними шпангоутами. Каркас покривався гнутими на пару тришаровими фанерними листами обшивки. Передня частина фюзеляжу майже до кабіни пілота покривалася знімними алюмінієвими листами. Гвинт прикривався коком, що в поєднанні з плавними обводами фюзеляжу покращувало аеродинаміку літака. У передній частині фюзеляж мав майже круглий переріз, який плавно переходив у овальний, а біля хвоста борта були майже вертикальними. До задньої кромки кіля фюзеляж сходив нанівець. Горизонтальний дерев'яний стабілізатор з матер'яною обшивкою, а кіль разом з сегментом під фюзеляжем обшитий фанерою. Рулі виготовлені з тонких сталевих трубок та обтягнуті матерією. Аналогічну конструкцію мали елерони, встановлені лише верхньому крилі. Крила прямокутні, майже однакового розмаху, дерев'яні з матер'яною обшивкою. Верхнє та нижнє крило з'єднувалися двома паралельними розпірками однакової довжини. Над фюзеляжем верхнє крило підтримувала структура із сталевих трубок. На літаку D.II верхнє крило опустили на 30 см, а підтримуючу структуру, що заступала огляд вперед, замінили заваленими назовні підпорками у формі літери N. Літак оснащувався 6-циліндровим рядним двигуном рідинного охолодження "Мерседес D.III" потужністю 118 кВт. Радіатори типу Віндхофф, плоскі, встановлені на бортах фюзеляжу перед кабіною. Пізніше літак ставили один радіатор типу "Тевес-унд-Браун". Озброєння: два 7,92-мм кулемети "Шпандау" у фюзеляжі по обидва боки від двигуна. Кулемети стріляли через диск гвинта за допомогою синхронізатора системи Фоккер.