Модель Ama Радянський військово-транспортний літак АН-12 Словаччина

Ан-12 (виріб "Т", за кодифікацією НАТО: Cub - "Новачок") - радянський військово-транспортний літак. Розроблено в АНТК ім. О. К. Антонова. Ходять легенди, що розробка літака Ан-12 була ініційована Микитою Сергійовичем Хрущовим під час візиту до АКБ. Він спитав під час огляду Ан-8, які є аналоги за кордоном. Після того, як дізнався, що там є аналогічні літаки з чотирма двигунами, припустив, що в СРСР теж мають робити літаки з чотирма двигунами. Після чого Олег Костянтинович Антонов і задумав майбутній Ан-12

Технічні характеристики:

• Країна виробника: Україна.
• Масштаб: 1:200
• Довжина моделі, мм: 165
• Розмах крила, мм: 190

Аеродинамічна схема літака є чотиримоторним турбогвинтовим високопланом з однокільовим оперенням і хвостовим вантажним люком.

Фюзеляж літака, з піднятою хвостовою частиною та великим вантажним люком, забезпечує зручні умови навантаження та вивантаження великогабаритних вантажів, а також їхнє парашутне десантування. Бортовий вантажний пристрій (кран-балка) вантажопідйомністю 2,8 т і легкознімний транспортер полегшують та прискорюють процеси навантаження, швартування та вивантаження. Конструкція фюзеляжу майже повністю збігається із конструкцією фюзеляжу Ан-10. Головна відмінність - кормова частина фюзеляжу літака, що має вантажний люк та хвостову стрілецьку установку з кабіною повітряного стрілка. У середній частині фюзеляжу замість пасажирського салону Ан-10 знаходиться вантажна кабіна, передня частина літака з кабіною екіпажу конструктивно майже повністю збігається із передньою частиною Ан-10. Кабіна екіпажу герметична та відокремлена від негерметичної вантажної кабіни гермошпангоутом із дверима. Шасі літака має високу прохідність, що дозволяє йому злітати з ґрунтових, засніжених та льодових аеродромів.

Фюзеляж літака, з піднятою хвостовою частиною та великим вантажним люком, забезпечує зручні умови навантаження та вивантаження великогабаритних вантажів, а також їхнє парашутне десантування. Бортовий вантажний пристрій (кран-балка) вантажопідйомністю 2,8 т і легкознімний транспортер полегшують та прискорюють процеси навантаження, швартування та вивантаження. Конструкція фюзеляжу майже повністю збігається із конструкцією фюзеляжу Ан-10. Головна відмінність - кормова частина фюзеляжу літака, що має вантажний люк та хвостову стрілецьку установку з кабіною повітряного стрілка. У середній частині фюзеляжу замість пасажирського салону Ан-10 знаходиться вантажна кабіна, передня частина літака з кабіною екіпажу конструктивно майже повністю збігається із передньою частиною Ан-10. Кабіна екіпажу герметична та відокремлена від негерметичної вантажної кабіни гермошпангоутом із дверима. Шасі літака має високу прохідність, що дозволяє йому злітати з ґрунтових, засніжених та льодових аеродромів. Навантаження великогабаритної техніки та вантажів здійснюється через вантажний люк у задній частині фюзеляжу. Завдяки схемі «високоплан» рівень вантажної підлоги літака розташований близько до землі, що спрощує і полегшує його завантаження. Навантаження та розвантаження здійснюється з використанням вантажних трапів, бортових лебідок БЛ-52 (БЛ-1500 на Ан-12Б, ГЛ-1500ДП - Ан-12БК), кран-балки вантажопідйомністю 2800 кг та транспортера ТГ-12МВ. Для парашутного десантування техніки на платформах літаком встановлюється транспортер. На підлозі є гнізда для встановлення нош і швартувальні вузли. Паралельно розпочалися розробки Ан-10 та Ан-12. Для літака було обрано двигуни АІ-20. Перший Ан-12 злетів у Іркутську 16 грудня 1957 року. З 1959 року літак почав поставлятися до ВПС. У процесі експлуатації його дозволена злітна маса була збільшена до 61т.